06.06.2013 р. В. Вільнер
Про деякі тенденції пішохідного туризму за результатами чемпіонату України та міжнародних змагань зі спортивних туристських походів 2012 року
Пройшли міжнародні змагання зі спортивного туризму 2013 (вид програми – спортивні маршрути) в Москві і чемпіонат України зі спортивних туристських походів 2012 року. На міжнародних змаганнях команди з України виступили вдало. Як по спортивній дисципліні – маршрути п’ятої категорії складності (представництво України – 5 команд), так і по спортивній дисципліні – маршрути четвертої категорії складності (представництво України – 2 команди). В обох спортивних дисциплінах команди з України зайняли перше та друге місця. По маршрутам п’ятої категорії складності перше місце посіла команда з Києва під керівництвом Моянської Тетяни. При підведені підсумків і результатів змагань від імені російських суддів було відзначено складність пішохідного маршруту, високий рівень майстерності при його подоланні, високий рівень подання інформації, наведеної в звіті, а також те, що за загальними отриманими оцінками маршрут наблизився впритул до маршрутів шостої категорії складності (оцінка 105,3 бала). Друге місце виборола команда Сумської області (керівник Шкура Володимир), яка теж здійснила похід по горам Алтаю (оцінка 94 бала). По групі походів четвертої категорії складності перше місце зайняла команда Одеської області (керівник Рачинський Ярослав), яка за похід по Приполярному Уралу отримала 58,7 бала. Друге місце посіла команда з Севастополя (керівник Крепаков Геннадій) за похід по Алтаю (оцінка 56.7 балів). При аналізі практики цих змагань найбільш важливим є деякі критичні зауваження, які можуть допомогти надалі покращувати як оформлення звітів, (відповідно надання більш обєктивних матеріалів для суддівства походів), так і якість рішень при суддівстві. Загалом, можна зробити такі висновки.
1.Не всі команди поки в повній мірі усвідомлюють, що складність походу визначається не стільки кількістю, скільки якістю подоланих перешкод. Наприклад, в деяких звітах вказано, що команда пройшла кілька десятка бродів категорії н/к, відповідно вказується велика кількість набраних балів в загальному підрахунку, хоча в залік іде тільки 2 бали. Тобто, хоча загальна кількість балів і збільшується, але ускладнення походу це не дає, бо скільки б перешкод низької категорії трудності не подолали, від цього категорія складності не підвищується. Подолання більшої кількості визначальних перешкод теж не дає зайвих балів, але при цьому складність походу більша ніж у поході, у якому подолані менш трудні перешкоди. Наприклад, на чемпіонатах України і міжнародних змаганнях команда – переможець по групі команд пятої категорії складності пройшла перевал та траверс 3А категорії трудності, а команда, яка посіла друге місце, подолала аналогічні локальні перешкоди, але трудності 2А категорії.Тому більшість суддів на обох змаганнях дала більш високу оцінку першій команді. При цьому в Москві схвально відмічена тенденція до намагання команд наближатися до максимальної трудності перешкод, які долаються, як протяжних, так і локальних, як гірських, так і водних. Досягнення в спортивному поході вимірюється головним чином якістю подоланих перешкод. Кожна перешкода на маршруті, якщо вона претендує на залік суддями, протяжна або локальна, повинна мати певне підтвердження у матеріалах звіту – графіку, описі, фото, посилання на сторонні експертні оцінки і нормативні документи. В більшості звітів ця вимога не зовсім виконувалась. Так в поході Маянської на підставі не перевірених хибних даних з інтернету без належної звірки з офіційними документами, було зроблено помилку при вказані складності перевалу Тамма. При наявності оцінки категорії трудності перевалу за офіційним переліком високогірних перевалів як 2Б, при складанні звіту і тільки на підставі інтернет данних сумнівного характеру керівником помилково в звіті було вказано його занижену оцінку як 2А, хоча обєктивні данні походу свідчили про його відповідність 2Б. Ця помилка була виправлена при захисті маршруту і на чемпіонаті України звіт був виправленим, але на міжнародні змагання з вини керівника потрапив саме екземпляр звіту з заниженою категорією складності. Враховуючи, що похід зайняв перше місце навіть при заниженні однієї з ключових перешкод, можна було б не звернути на це уваги, але можна уявити собі, що на підставі цих матеріалів якась група з досвідом 1Б категорії трудності подолання перевалів опиниться на протяжних льодових схилах з нависаючим льодом і стрімкістю схилу до 70 градусів. На жаль можна відмітити загалну тенденцію не зовсім відповідального відношення керівників походів до своєчасності надання звітів на чемпіонат, яка призводить до зниження якості підготовки документів, спирання на сумнівні і не перевірені документи і матеріали з інтернету із сумнівним походженням. Практично у всіх звітах завищена категорія трудності бродів, яка не підтверджується ні описом перешкод, ні їх об’єктивними характеристиками, ні фотографіями. При цьому, саме на переправах можна бачити в звітах явні порушення правил безпеки (не вірне положення штока, пристебнутий до людини рюкзак, невірна техніка підтримки і т.п.) Явно існуюють проблеми при складанні звітів з методикою оцінки протяжних перешкод. Однією з визначальних особливостей протяжних перешкод, окрім формальних ознак, з чого саме складається перешкода, є опір перешкоди переміщенню по місцевості. При цьому, чим вище опір, тим вище категорія складності протяжної перешкоди. Не може протяжна перешкода вважатися як такою, навіть при наявності формальних ознак, якщо не надає відповідного спротиву до переміщення. А от за даними багатьох звітів на протяжних перешкодах категорії 2Б, згідно з матеріалами графіків деяких груп, вони «розвивали» швидкість 5км за годину і більше. І тут одне з двох – або перешкода не є як такою і йдеться про не об’єктивну її оцінку, тобто суттєву помилку керівника, який просто не уявляє природу протяжної перешкоди і не в змозі її визначити (тобто, питання компетенції), або йдеться про навмисне надання неправдивої інформації з метою заліку не існуючих перешкод. В обох випадках є питання, якщо прийняти до уваги, що звіти захищені в МКК. Також в звітах не надається відомостей про спосіб оцінки і визначення протяжності ділянок протяжних перешкод, а саме способу їх виміру. Чим, яким чином протяжність вимірювалась – майже у всіх звітах це не вказується. Таким чином, об’єктивність наданих в звітах для оцінки протяжних перешкод – одне з «тонких» і не об’єктивних місць. Сама наявність протяжної перешкоди, як правило, проводилась за вторинними формальними і не завжди об’єктивними ознаками – а саме тільки наявність (а не якість) снігу, лісу з кущами, повалене дерево в лісі, каміння під ногами, кущі, підлісок і т.п. – за фактом наявності, а не властивостями при подоланні визнавалися як перешкода, при цьому фактор опору місцевості переміщенню не враховувався, а способи і методи, якими проводилося визначення протяжності перешкоди не наводились.
2.Загальні тенденції відображення походів через графіки руху мали декілька загальних рис. Власне, графік руху має показувати денні ділянки маршруту з розбивкою їх на переходи на місцевості в прив’язці до часу подолання. При цьому, як чистого ходового часу, так і астрономічному часу. Але, в деяких звітах вказано тільки загальний час за день.Такі звіти не надають необхідної об’єктивної інформації для оцінки дій групи на ділянках денного переходу на маршруті, а також можливості встановити чистий ходовий час на подолання протяжних і локальних перешкод, оцінити напруженість руху на переходах . Для обєктивної подачі інформації для суддівства і оцінки походу, хронометрист групи під час походу має чітко фіксувати час кожного переходу. В кращіх звітах і російських і українських команд цей час чітко визначено, при чому як астрономічний, так і чистий ходовий. Та в деяких звітах можна тільки здогадуватись, що, напевно, саме по даним хронометражу в поході, окремо вираховується чистий ходовий час. При цьому відсутність прив’язки часу переходів до астрономічного часу не надає можливість об’єктивно оцінити дії групи на певній ділянці денного переходу, що може приховувати або недбале ставлення до фіксації часу і дій на маршруті, або певну «фантазійність» при складанні звіту (тобто інформація базується не на об’єктивно зафіксованих в поході показниках, а на спогадах про похід, які не дають об’єктивної інформації і тому можуть бути поставлені під сумнів). В багатьох звітах не вказано чистий ходовий час (в годинах). Але про складність походу свідчить не стільки подоланий кілометраж, скільки складність перешкод. І чим складніше перешкоди, тим більше часу на подолання вони вимагають.Тому для визначення, який похід складніше, об’єктивним показником, який характеризує складність походу, може бути час, витрачений групою на подолання перешкод, а також його питома вага в загальному ходовому часі походу. Наприклад, на проходження походів переможцями змагань витрачено: переможцем в групі походів п’ятої категорії – 166 годин, а друге місце – 124 години. При цьому суттєво відрізняється саме час на подолання перешкод, які визначають складність походу.
3.Висотний графік маршруту (профіль). На жаль в більшості звітів висотний графік відбивав тільки вертикальну складову маршруту. В деяких звітах по горизонталі замість кілометражу взагалі показувались дні походу, що суттєво викривляло саму ідею вертикального профілю, як інструменту відображення природних параметрів стрімкості схилів, визначення довжини маршруту і співвідношення довжини денних переходів і ділянок маршруту. В кращих російських і частково в українських звітах під горизонтальною віссю були наведені назви географічних об’єктів, дні походів, чистий ходовий час, набір та втрата висоти, погода і температура. Таким чином, данні графіку руху походу через висотний графік отримували чітку скорочену графічну форму, прив’язану до певного маршруту. За ними можна комплексно оцінити якими саме є об’єктивні характеристики подоланого шляху на певній ділянці маршруту – стрімкість схилів, перетин місцевості, набір-втрата висоти, подоланий кілометраж в певному часовому інтервалі. І все це за певних погодних умов та за певний час подолання. Саме через це стає можливим легко оцінити прохідність місцевості, вправність групи при подоланні перешкод, напруженість руху. Учасники змагань, які склали подібним чином графік руху, отримали певну перевагу, так як показали глибину аналізу і об’єктивність наданої інформації, наочно продемонстрували об’єктивні характеристики походу і його напруженість, володіння і вільне трактування в доступній формі отриманої в поході інформації.
4.Безпека в поході. Знаходить не завжди достатнє і об’єктивне відображення при складанні звітів. Як типовий приклад можна навести таке, написане в одному зі звітів: «Спустились 150 м зі страховкою». Такий запис не надає відомостей, а ні про характеристику ділянки, а ні про страхувальні дії і засоби безпеки. Але є типовим для частини звітів. Можна відзначити вибірковість підходів до об’єктивного висвітлення заходів безпеки при подоланні перешкод різних за характером. Так, детально описують техніку при подоланні перевалів, чомусь не вважається за потрібне вдаватись в подробиці при описі переправ, бродів, прижимів, каньйонів, ущелин. Деякі зауваження можна віднести і до стратегії побудови маршрутів. Так, при першопроходженнях або при відсутності інформації про місцевість при плануванні маршрутів недостатньо мати один максимально важкий або оптимістичний варіант подолання маршруту. Треба, також, мати і варіанти проходження маршруту при ускладнених умовах подолання, підвищеній складності обраних перешкод. Наприклад , цього не було враховано при розробці маршруту по Парамуширу групою харків’ян.
5.Фотографії. Як правило, фото надаються у звітах у завищеній кількості. На змаганнях МФСТ, при підведені підсумків і результатів змагань, було відзначено, що багато звітів перевантажено дубльованими, без додаткової інформації фотографіями. Наприклад звіт по Саяну І.Гатича. Фотографій має бути достатньо для підтвердження подолання маршруту всіма учасниками, відображення техніки подолання перешкод, характеристики шляху і перешкод, загальних планів місцевості з нанесеною траєкторією руху. Але треба відсікати фото, які не мають додаткових відомостей, або сюжетні. Практично у всіх звітах нема прив’язки фото до карти (де зроблено фото з напрямком фотографування), до графіку руху, що ускладнює перевірку походу експертами, які примушені весь час звертатись до опису. Як правило, не підтверджується на фото заявлена складність бродів.
6. Картографія. Неприємною вадою багатьох звітів є відсутність єдиної картосхеми мірилом 1:100000 з нанесеним маршрутом, розбитим на денні переходи з вказаними датами і днями ходу, місцями стоянок, місцями фотографування з напрямками руху, запасними і аварійними варіантами, запланованими для проходження і практично пройденими ділянками маршруту. Побачити маршрут загалом, виміряти його довжину загалом і його ділянок, провести стратегічну оцінку маршруту (кільця, заброски, логічність побудови і т.п.) без наявності передбаченого картографічного матеріала – проблематично. Відсутність єдиної карти є інструментом для утруднення об’єктивної оцінки і перевірки походу, певним прийомом по відволіканню уваги експерта або має за мету приховати певні вади маршруту. Але мода на виривки карти, кроки маршруту замість повного картографічного матеріалу отримала поширення. Вигідно для учасника є те, що даний прийом утруднює роботу експерта, а значить дозволяє розраховувати на приховування певних помилок , відволікання уваги експерта від деталей, маскування власних прорахунків. Безумовно, додаткові вириви з карти можуть чудово доповнювати картографію звіту, але ні в якому разі не може замінювати повну карту району, де прокладено маршрут з усією нанесеною відповідною інформацією.
7.Додатки до звіту. Розглянемо, наприклад, продукти харчування. В деяких звітах на багатьох сторінках розписано, в який день що їли (наприклад, звіт Г. Крепакова). В іншому звіті (В.Шкури) приведена тільки вага кожного продукту на похід. В той же час, в одному з російських звітів вказано, що на їх маршруті витрачалось до 5000 ккал/день. В усіх випадках нема змоги оцінити якість харчування. Потрібно, щоб данні не перевантажувались зайвою інформацією та вказувалось скільки енергії компенсується продуктами харчування і який хімічний склад їжі, тобто, скільки вуглеводів, жирів, білків . Іноді вказується така мала кількість продуктів і такий їх склад, що неможливо компенсувати навіть енергію, яка витрачається в спокої. Звичайно, нічого страшного нема в тому, що спортсмени схуднуть, але не можна припускати великий дифіцит білків. Усі додатки не повинні перевантажувати звіт зайвою інформацією, але повинні надавати стисло усю необхідну для оцінки походу та для інформативності з метою використання наступними групами.
8.Суддівство чемпіонатів теж не було бездоганним. По своїй суті суддівство чемпіонатів зі спортивних походів припускає значну ступінь суб’єктивізму, оскільки в методиці нема чітких однозначних оцінок, а є тільки діапазони, в яких може знаходитись оцінка по кожному показнику.Тому оцінки суддів відрізняються, але різниця, як правило при об’єктивному суддівстві не більше передбаченого діапазонами оцінки. На даних чемпіонатах велика різниця виявилася при оцінці переможця обох чемпіонатів (похід Т. Моянської). На міжнародних змаганнях при середній оцінці з безпеки плюс сім балів, один із суддів (І. Парчевський) дав оцінку мінус сім балів. Тобто на 200% менший за середній. При загальній сумарній середній оцінці 105 балів він виставив 83 бали, тобто на 22 бали нижче, і за рахунок цього переможця двох чемпіонатів спустив в своїй оцінці лише на 5 місце. При цьому дивує, що з двох команд, які пройшли походи в одному районі, менше балів за складність отримала команда яка пройшла більш складні перешкоди, при тому деякі з них в режимі першопроходження і більш різноманітні. Такі відхилення від середньо статистичних оцінок більшості суддів можна пояснити або низькою компетентністю судді, що в випадку І. Парчевського припустити важко, або проведенням вибіркового суддівства, тобто умисного викривлення результатів з метою отримання бажаного для судді результату, а спрощено - підсуджування. Крім того, як з’ясувалось, І. Парчевський, перебуваючи суддею, одночасно є організатором «зливи» протестів на українському чемпіонаті. Він не тільки визвався проводити суддівство, а ще намагався маніпулювати учасниками і суддями, займатися організацією підтасовок результатів для досягнення певного визначеного ним результу. Уже не вперше І. Парчевський діє сумнівними засобами, грубо порушує суддівську етику і переступає через будь-які моральні норми.Так відбувалось на минулому українському чемпіонаті,теж повторилося і на цьому. Аналогічна поведінка була встановлена і на міжнародних змаганнях, де І. Парчевським здійснювався не прихований прямий тиск на суддів. Він проводив відкриту агітацію і надавав поради, як треба судити певні звіти, примушуючи суддів вказати певні оцінки при суддівстві. Така поведінка цього «судді», а саме підтасовка результатів, здійснення тиску на учасників і суддів, проведення необ’єктивного суддівства з метою знизити результат певних коиманд, втручання в роботу суддівських колегій поза своєю компетенцією, організація протесної кампанії в ході чемпіонату, перебуваючи на посаді судді – ось характеристика і результат роботи І. Парчевського. Як головний суддя з пішохідного виду чемпіонату України вношу пропозицію в ЦМКК придивитись уважніше до діяльності І. Парчевського в якості судді і оцінити за «заслугами» діяльність цього на всі руки майстра, припинивши залучати його до відповідального суддівства на певний час. У відповідності до Положення про всеукраїнські змагання зі спортивного туризму на 2012 рік п. 6.7.3. Розміщення попередніх підсумків Чемпіонату (зі спортивних туристських походів) на інтернет-сайті ФСТУ (www.fstu.org.ua) або на інтернет-сайті ЦМКК(www cmkk.com.ua) – через 5 днів після закінчення суддівства, подача протестів – на протязі 10 днів після публікації на інтернет-сайті ФСТУ або ЦМКК. У відповідності до Положення про всеукраїнські змагання зі спортивного туризму на 2013 рік п 6.8.1 Чемпіонат України зі спортивних туристських походів (суддівство звітів за 2012 рік) відбудеться з 12 до 21 березня 2013 року у м. Києві. Командні результати Чемпіонату зі спортивних туристських походів 2012 р.
|
|
|
